Глухота та втрата слуху

Понад 5% населення світу, або 430 млн осіб (у тому числі 34 млн дітей) потребують реабілітації для вирішення проблеми інвалідної втрати слуху. За оцінками, до 2050 р. їх чисельність може зрости до більш ніж 700 млн. осіб, т.е. е. до 10% населення.

«Інвалідизуюча» називається втрата слуху у вусі, що чує краще, що перевищує 35 децибел (дБ). Майже 80% людей з втратою слуху, що інвалідизують, проживає в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Поширеність втрати слуху підвищується з віком: інвалідною втратою слуху страждають понад 25% осіб віком від 60 років.

Втрата слуху та глухота

Людина, не здатна чути так само добре, як людина з нормальним слухом (поріг чутності 20 дБ або нижче в обох вухах), страждає від втрати слуху. Втрата слуху може бути легкою, помірною, важкою чи глибокою. Вона може розвиватися в одному або обох вухах і ускладнювати слухове сприйняття розмовної мови або гучних звуків.

Поняття «глухість» застосовується по відношенню до людей із втратою слуху, що варіюється в межах від легкої до важкої. Зазвичай туговухі люди спілкуються за допомогою розмовної мови та для покращення чутності можуть користуватися слуховими апаратами, кохлеарними імплантатами та іншими асистивними пристроями та субтитрами.

Глухі люди в більшості випадків страждають на глибоку втрату слуху, тобто чують дуже погано або не чують взагалі. Для спілкування такі люди часто використовують мову жестів.

Причини втрати слуху та глухоти

Хоча люди можуть піддаватися впливу наведених нижче чинників на різних етапах життєвого циклу, вони найбільш сприйнятливі до їхнього впливу в критичні періоди життя.

Передпологовий період

• Генетичні чинники, включаючи як уроджені, і набуті причини втрати слуху.



• Внутрішньоутробні інфекції, такі як краснуха та цитомегаловірусна інфекція.

Перинатальний період

• Асфіксія при народженні (брак кисню під час пологів).



• Гіпербілірубінемія (важка форма жовтяниці у неонатальний період).



• Низька вага при народженні.



• Інші перинатальні ускладнення та їх лікування.

Дитячий та підлітковий вік

• Хронічний запалення середнього вуха (хронічний гнійний середній отит).



• Скупчення рідини у вусі (хронічний середній негнійний отит).



• Менінгіт та інші інфекційні захворювання.

Дорослий та літній вік

• Хронічні захворювання.



• Куріння.



• Отосклероз.



• Вікова сенсоневральна дегенерація.



• Раптова сенсоневральна втрата слуху.

Чинники, що впливають протягом усього життя

• Сірчаний затор (блокування слухового проходу вушною сіркою).



• Травма вуха чи голови.



• Надмірний шум / гучні звуки.



• Ототоксичні лікарські препарати.



• Ототоксичні хімічні речовини пов'язані з роботою.



• Недостатність живлення.



• Вірусні інфекції та інші хвороби вуха.



• Прогресуюча спадкова втрата слуху з пізнім початком.

До чого призводить втрата слуху, якщо не вживаються необхідних заходів

Якщо не вживаються необхідних заходів, втрата слуху може вплинути на безліч аспектів життя людини:

• спілкування та мовлення;



• когнітивні функції;



• соціальна ізоляція, самотність та стигматизація;



• соціально-економічні наслідки;



• роки, прожиті з інвалідністю (YDL), та кількість років життя, скоригованих з урахуванням інвалідності (DALY); і



• освіта і зайнятість: в країнах, що розвиваються, діти, які страждають від втрати слуху і глухоти, рідко здобувають якусь освіту. Серед дорослих людей, які страждають від втрати слуху, відзначається набагато вищий рівень безробіття. Серед працюючих людей із втратою слуху порівняно з основною масою працюючого населення вища частка зайнятих менш кваліфікованою роботою.

За оцінками ВООЗ, відсутність допомоги при втраті слуху щорічно коштує світу 980 млрд дол. США. Це включає витрати у секторі охорони здоров'я (без урахування вартості слухових апаратів), витрати на допомогу у процесі навчання, втрати внаслідок зниження продуктивності праці та соціальні витрати. На країни з низьким чи середнім рівнем доходу припадає 57% цих витрат.

Профілактика

Багато причин, які викликають втрату слуху, можна усунути шляхом реалізації стратегій з охорони здоров'я населення та надання медичної допомоги на різних етапах життя.

Профілактика втрати слуху необхідна протягом усього життя – від пренатального та перинатального періодів до похилого віку. У дітей втрата слуху майже у 60% випадків спричинена причинами, які можна запобігти, вживаючи заходів громадської охорони здоров'я. Аналогічно усунення піддаються найбільш поширені причини втрати слуху дорослими, такі як вплив гучних звуків та ототоксичних лікарських засобів.

До ефективних заходів, вкладених у скорочення кількості випадків втрати слуху різних стадіях життя, ставляться такі:

• імунізація;



• ефективна охорона здоров'я матері та дитини;



• генетичне консультування;



• виявлення та ведення найбільш поширених хвороб вуха;



• програми захисту слуху від впливу шуму та хімічних речовин на виробництві;



• стратегії пропаганди безпечного прослуховування для зменшення впливу гучних звуків під час розважальних заходів; і



• правильне застосування лікарських засобів для запобігання втраті слуху під впливом ототоксичних лікарських засобів.

Виявлення та надання допомоги

Раннє виявлення втрати слуху та захворювань вуха має вирішальне значення для ефективного надання допомоги пацієнтам.

Для цього необхідний систематичний скринінг для виявлення захворювань органів слуху та пов'язаних із ними порушень слухового сприйняття у групах найбільшого ризику. До них відносяться:

• новонароджені та грудні діти;



• діти дошкільного та шкільного віку;



• люди, які зазнають впливу шуму або хімічних речовин на роботі;



• люди, які приймають ототоксичні лікарські препарати;



• люди похилого віку.

Перевірка слуху та огляд вух можуть проводитись як в умовах стаціонару, так і амбулаторно. Такі інструменти, як додаток ВООЗ «HearWHO» (англійською мовою) та інші технологічні рішення, дозволяють організувати скринінг захворювань вуха та втрати слуху навіть без спеціальної підготовки та ресурсів.

У разі виявлення втрати слуху важливо якнайшвидше вжити належних заходів, щоб пом'якшити будь-які несприятливі наслідки.

Методи реабілітації при втраті слуху

Реабілітація допомагає людям, які страждають на втрату слуху, функціонувати на оптимальному рівні, тобто отримати максимально можливу самостійність у повсякденній діяльності.Зокрема, завдяки реабілітації вони можуть навчатися, працювати, організовувати своє дозвілля та виконувати значущі функції, у тому числі сімейні та громадські протягом усього життя. Методи реабілітації людей із втратою слуху включають:

• надання технічних засобів корекції слуху (зокрема, слухових апаратів, кохлеарних імплантатів та імплантатів середнього вуха) та навчання їх використанню;



• мовна та мовна терапія для покращення навичок сприйняття та розвитку комунікативних та мовних здібностей;



• навчання використанню мови жестів та інших способів сенсорного заміщення (таких як читання по губах, лист на долоні, метод тадома, спілкування жестами);



• надання асистивних слухових технологій та послуг (таких як частотна модуляція та системи зі зворотним зв'язком, сигналізатори, телекомунікаційні пристрої, субтитри та сурдопереклад); і



• консультування, навчання та супровід пацієнтів для підвищення якості їхньої освітньої, трудової та соціальної діяльності.

Діяльність ВООЗ

ВООЗ сприяє впровадженню комплексних та соціально орієнтованих систем охорони здоров'я вуха та слуху (IPC-EHHC).

Основні напрямки діяльності ВООЗ включають:

• надання державам-членам рекомендацій, допомоги та підтримки у підвищенні поінформованості про захворювання органів слуху та порушення слухового сприйняття;



• координація збору та розповсюдження даних та інформації, що стосуються надання допомоги при захворюваннях вуха та порушеннях слуху, зокрема в рамках підготовки Всесвітньої доповіді з проблем слуху (англійською мовою);



• надання методичних ресурсів та рекомендацій з питань планування та зміцнення потенціалу систем охорони здоров'я в галузі надання допомоги при захворюваннях вуха та порушеннях слуху;



• надання рекомендацій щодо підвищення якості реабілітаційних послуг для осіб, які страждають на втрату слуху, в рамках Комплексу основних заходів у галузі реабілітації при втраті слуху (англійською мовою);



• сприяння підготовці працівників охорони здоров'я з питань надання допомоги при захворюваннях вуха та порушеннях слуху шляхом випуску навчальних матеріалів щодо надання такої допомоги на первинному рівні (англійською мовою);



• сприяння формуванню безпечних аудіо звичок для зменшення ризику втрати слуху внаслідок впливу шуму під час дозвільно-розважальних заходів у рамках ініціативи ВООЗ «Не наражайте свій слух на небезпеку!» (англійською мовою);



• щорічне проведення та популяризація інформаційно-просвітницьких заходів з нагоди Всесвітнього дня слуху;



• розвиток партнерських зв'язків для розробки ефективних програм допомоги при порушеннях слуху, у тому числі ініціатив, що допомагають інтегрувати недорогі та доступні послуги з охорони здоров'я вуха та слуху, включаючи забезпечення слуховими апаратами та кохлеарними імплантатами, у моделі медичного обслуговування, придатні для впровадження у країнах з низьким чи середнім рівнем доходу; і



• привернення уваги до питань охорони здоров'я вуха та органів слуху у рамках Всесвітнього форуму з проблем слуху (англійською мовою).

Глухота та втрата слуху: безпека слуху

Слухове сприйняття забезпечується сенсорними клітинами, що у органах слуху. Дія гучних звуків з часом викликає «втому» сенсорних клітин.Це призводить до тимчасового зниження слуху чи шуму у вухах. Так, після відвідування гучного концерту навколишні звуки можуть здаватися людині приглушеними або в неї може виникати дзвін чи гул у вухах (це стан називається тиннітус). У міру відновлення сенсорних клітин такі відчуття найчастіше слабшають. Однак регулярна або тривала дія гучних звуків може викликати постійне пошкодження сенсорних клітин та інших структур органів слуху, призводячи до незворотної шумової втрати слуху, тиннітус або і тому, і іншому. Порушення слуху внаслідок впливу гучних звуків називається втратою слуху, спричиненою шумом (ПСЗШ).

Втрата слуху, спричинена шумом, може статися одномоментно (наприклад, внаслідок раптового впливу сильної звукової хвилі); проте частіше розвивається поступово та незворотно; її нерідко не помічають або ігнорують доти, доки наслідки не стануть очевидними. Спочатку людині буває важко почути звуки високої тональності, такі як дзвін дзвіночка або спів птахів. Прогресуюча ПСВШ може ускладнювати спілкування з іншими людьми, особливо в місцях з підвищеним рівнем шуму, наприклад, у ресторані або на ринку.

Термін «безпечне прослуховування» має на увазі конкретні звички, які дозволяють убезпечити слух.

На якість слухового сприйняття впливають як гучність, і тривалість і періодичність звукового впливу. Чим вищий рівень звуку і чим більша його тривалість, тим вищий ризик втрати слуху. Так, час, протягом якого можна безпечно сприймати звуки гучністю 80 дБ, обмежується 40 годинами на тиждень. Тривалість безпечного впливу звуку в 90 дБ нижче – 12,5 години на тиждень. Щоб захистити свій слух:

1. Знижуйте гучність звуків. Для цього можна встановити гучність аудіопристроїв на рівні не вище 60% максимального. Якщо ви використовуєте додаток для контролю звукового впливу, слід стежити за тим, щоб навколишнє шумове тло в середньому не перевищувало 80 дБ;



2. Користуйтеся навушниками, що добре прилягають, з шумозаглушенням, що дозволяють не збільшувати гучність, якщо навколо шумно;



3. У галасливих місцях використовуйте пристрої захисту слуху, наприклад протишумні вкладки (беруші);



4. Завжди тримайтеся подалі від джерел звуку, таких як гучномовці, машини та механізми, що видають гучні звуки, і т.д.;



5. Проводьте менше часу в умовах підвищеного шуму. Якнайчастіше давайте вухам відпочити від гучних звуків. Це сприяє відновленню сенсорних клітин у слуховій системі;



6. Слідкуйте за рівнем навколишніх звуків. Для цього можна використовувати спеціальні мобільні програми. Вибирайте пристрої з вбудованими функціями безпечного прослуховування, які дозволяють контролювати звуковий вплив;



7. Не ігноруйте тривожні ознаки втрати слуху. Звертайтеся до фахівця, якщо ви відчуваєте постійний дзвін у вухах (Тіннітус), вам важко почути звуки високої тональності або стежити за розмовами людей.

Як одиниця виміру інтенсивності звуку використовується децибел (дБ). При шепоті сила звуку становить приблизно 30 дБ, а за нормальної розмови – близько 60 дБ. Нижче для прикладу наводяться деякі поширені звуки та їхня приблизна інтенсивність (в дБ).

Тривалість безпечного прослуховування різко знижується із збільшенням інтенсивності звуку. Так, при гучності музики в середньому 80 дБ (децибел) її можна безпечно слухати трохи більше 40 годин на тиждень. Якщо, однак, гучність встановлена ​​на рівні 90 дБ, то на безпечне прослуховування залишається лише чотири години на тиждень. Нижче наведено значення тривалості безпечного прослуховування звуків на тиждень та зразкові відповідності різних звуків та їх інтенсивності у децибелах.

Перевіряти та контролювати рівень децибелів у навколишній обстановці або при використанні пристроїв для програвання музики можна за допомогою спеціальних мобільних додатків.

Більшість із нас не можуть оцінити рівень звуку в навколишній обстановці або в навушниках децибелів (дБ). Для перевірки рівня шуму навколо вас можна використовувати численні мобільні програми, наприклад, програму NIOSH‑SLM. Це або інші програми можна встановити на пристрій і вимірювати інтенсивність звуку, що сприймається вами в децибелах.

Крім того, на багато смартфонів можна встановити програми, що дозволяють визначати гучність музики, що прослуховується через навушники (вставні або накладні). У стандартну комплектацію деяких смартфонів входять програми безпечного прослуховування, які відстежують рівень звуків і тривалість прослуховування, оцінюючи ризик пошкодження органів слуху.

Такі програми слід використовувати для вироблення звички до безпечного прослуховування звуків.

Для перевірки рівня шуму в навколишній обстановці можна використовувати безкоштовні мобільні програми. Звуки нижче 80 дБ, як правило, не є небезпечними для слуху. Чим вище інтенсивність звуку, тим вища ймовірність негативних наслідків органів слуху. Для визначення навколишнього рівня шуму підійдуть такі безкоштовні програми, як NIOSH-SLM.

Якщо у вас немає програми, зверніть увагу на те, чи не доводиться вам підвищувати голос, щоб вас почув чоловік, який стоїть на відстані витягнутої руки від вас. Якщо це так, ви знаходитесь в надто галасливій обстановці.

Так, навіть одноразова дія дуже гучного звуку може пошкодити клітини внутрішнього вуха і викликати втрату слуху.

Для смартфонів розроблені програми, що дозволяють відслідковувати вплив звуку, що потрапляє безпосередньо в вухо при прослуховуванні музики. кожному прослуховуванні музики через навушники. прикладів можна рекомендувати додатки dBTrack та HearAngel.

Ви, можливо, страждаєте на втрату слуху, якщо вам:

• доводиться відчувати постійний дзвін у вухах (Тіннітус);



• важко почути звуки високої тональності (спів птахів, дверний дзвінок, телефон, будильник);



• важко почути співрозмовника, особливо телефоном;



• важко стежити за ходом бесіди в галасливій обстановці, наприклад, у ресторані, на ринку, у присутності великої кількості людей.

При виникненні будь-якої з перелічених проблем слід перевірити слух.

Тінітус - відчуття дзвону, шуму або іншого звуку у вухах при відсутності зовнішнього акустичного стимулу. гучної музики або інших звуків, він може турбувати людину постійно.

Постійний тінітус може свідчити про порушення слуху.

У разі виникнення будь-яких тривожних ознак втрати слуху необхідно перевірити слух. ВООЗ розробила додаток hearWHO, що дозволяє зробити це у будь-який час. Перевірити слух можна, звернувшись за консультацією до фахівця з проблем слуху.

Важливо дотримуватись правил профілактики та обмежувати вплив гучних звуків. Це допомагає зменшити ризик прогресування слуху.

Тривале вплив гучних звуків може підвищувати ризик порушення слуху. Для зниження цього ризику можна:

• встановити рівень гучності нижче 60% максимального;



• користуватися додатком, що дозволяє контролювати рівень звуків, що надходять, і ризик втрати слуху;



• користуватися добре прилеглими вставними або накладними навушниками з шумом придушення;



• робити паузи між дзвінками, бажано перебуваючи у тихому місці, щоб вуха могли відпочити;



• уникати впливу шуму в неробочий годинник.

Для самоконтролю гостроти слухового сприйняття перевіряйте слух щороку.

Підвищений шум на робочому місці може загрожувати слуху. Щоб захистити свій слух:

• користуйтеся пристроями захисту органів слуху, такими як протишумні вкладки (беруші) або звукоізолюючі навушники;



• по можливості розміщуйте робоче місце подалі від джерел шуму;



• у перервах (на обід, чай/каву) намагайтеся перебувати в місцях з низьким шумовим тлом;



• уникайте шуму на дозвіллі, щоб не створювати додаткового ризику втрати слуху;



• обговоріть із роботодавцем, як можна знизити ризик втрати слуху.

Перевіряйте слух щороку.

Щоб безпечно насолоджуватися музикою:

• встановіть гучність аудіопристрою на рівні не вище 60% від максимального;



• користуйтеся гарно прилеглими навушниками з шумозаглушенням.Це дозволяє уникнути необхідності збільшувати гучність звуку, особливо в галасливих місцях, наприклад, у громадському транспорті або кафе;



• встановіть та використовуйте мобільні програми, що обмежують гучність звуку та дозволяють контролювати ризик. Їх можна знайти в магазинах додатків App Store та Google Play;



• по можливості користуйтеся пристроями із вбудованими функціями безпечного прослуховування, такими як контроль звукового впливу та обмеження гучності;



• скорочуйте час прослуховування гучних звуків.

Якщо ви перебуваєте в шумній обстановці, ви повинні:

• триматися подалі від динаміків/звукопідсилювальної апаратури. Якщо відійти від них подалі, інтенсивність звуку знижується;



• регулярно і правильно користуйтеся протишумними вкладками (берушами), оскільки вони дозволяють значно зменшити інтенсивність звуків, що сприймаються вами;



• щогодини на 10 хвилин виходьте в тихе місце, щоб вуха могли відпочити.

Щоб захистити слух, граючи у відеоігри, слід:

• встановлювати гучність аудіопристроїв на рівні не вище 60% максимального;



• наскільки можна користуватися вбудованими чи зовнішніми динаміками, а чи не накладними чи вставними навушниками. При використанні навушників вибирайте добре прилеглі навушники з шумом придушення;



• встановити та використовувати програми, що обмежують гучність звуку та дозволяють контролювати ризик. Їх можна знайти в магазинах додатків App Store та Google Play;



• вибирати аудіопристрої (смартфони та навушники) із вбудованими функціями безпечного прослуховування;



• не проводити багато часу за галасливими іграми. Щогодини робіть десятихвилинну паузу або на деякий час вимикайте звук у грі.

Крім того, для самоконтролю гостроти слухового сприйняття перевіряйте слух щороку.

У зв'язку з пандемією COVID-19 багатьох дітей перевели на онлайнове домашнє навчання, у якому вони багато годин користуються комп'ютерами чи іншими пристроями. Це не обов'язково небезпечно для слуху вашої дитини, однак для зниження ризику втрати слуху рекомендується дотримуватися правил безпечного прослуховування.

• рекомендувати дитині користуватися вбудованими чи зовнішніми динаміками, по можливості уникаючи використання навушників;



• якщо навушники все ж використовуються, слід вибирати пристрої з функціями безпечного прослуховування, такими як батьківський контроль гучності. Перевагу слід віддавати гарним прилеглим навушникам з шумозаглушенням;



• виховати у дитини звичку завжди встановлювати гучність аудіоустрою на рівні не вище 60% від максимального;



• привчити дитину у вільний від навчання час чергувати використання комп'ютера або аудіопристрою з перервами на тишу у спокійній обстановці, щоб дати вухам відпочити;



• обмежувати перебування дитини на галасливих місцях до і після уроків.

Протишумні вкладиші (беруші) зазвичай виготовляються з м'якої піни або аналогічного матеріалу, і їх можна придбати в аптеці, універсамі, супермаркеті та інших місцях. Як правильно одягати беруші:

• скрутіть вкладку між великим і вказівним пальцями, щоб він став меншим;



• іншою рукою потягніть вухо вгору та назад. Це дозволяє розширити вушний канал;



• вставте вкладиш у вушний канал на зручну для вас глибину і утримуйте його пальцем, щоб піна розширилася і вкладка надійно трималася у вусі.

Правильно вставлені протишумні вкладки значно зменшують вплив шуму, знижуючи ризик порушення слуху.

Можна також користуватися іншими пристроями захисту слуху, наприклад, протишумними навушниками, що закривають зовнішнє вухо, і індивідуально підібраними слухозахисними пристроями.

Порушення слуху у дітей: основні причини розвитку, класифікація та способи лікування

Існує велика кількість типологій порушень, кожна з яких відрізняється своїм критерієм, який в неї закладений. Лікування здійснюється як за допомогою інструментальних методів. дослідження та збору анамнезу у батьків.

Причини розвитку порушень слуху

Порушення слуху в дітей віком, підлітків і дітей шкільного віку розвиваються з різних причин. До факторів виникнення порушень слуху належить спадковість.Якщо слух знижений або відсутній у когось із батьків, то ймовірність виникнення слухової патології у дитини висока. Крім цього, до причин появи цих патологійвідносять ендогенний та екзогенний вплив на орган слуху плода.Інфекційні захворювання матері в першому триместрі вагітності (грип, краснуха, кір, герпес, туберкульоз) можуть вплинути на формування цієї недуги. майбутньої дитини. Причиною вроджених порушень слуху є несумісність крові плода. та матері.Набуті патології слуху виникають через розвиток запалення в середньому вусі (отит) або у внутрішньому вусі, у стовбурі слухового нерва, а також при захворюваннях носа та носоглотки. Слухові порушення виникають під час перенесення інфекційних захворювань дитиною (менінгіт, скарлатина та інших.). Слуховий апарат може постраждати на фоні пологової травми при стисканні голови дитини або через накладання акушерських щипців. Порушення слуху виникають при травмах внутрішнього вуха, які виникають через падіння дитини з великої висоти чи ДТП.

Думка лікаря: Порушення слуху в дітей віком можуть мати різні причини, включаючи генетичні чинники, інфекції у ранньому дитинстві, травми чи тривалий вплив шуму. Лікарі виділяють кілька типів порушень слуху: провідні, сенсоневральні та змішані. Для діагностики використовуються аудіометрія, імпедансометрія та інші методи. Лікування порушень слуху у дітей залежить від їхнього типу та причини. У деяких випадках може знадобитися хірургічне втручання, наприклад, при порушеннях, що проводять. Для сенсоневральних порушень часто застосовують слухові апарати або імпланти кохлеарні. Важливо розпочинати лікування якомога раніше, щоб запобігти можливим ускладненням та забезпечити повноцінний розвиток слуху у дитини.

Види та основні клінічні прояви

• приглухуватість – зниження слуховий функції, у якому виникають труднощі у сприйнятті мови та її оволодінні, але оволодіння слуху залишається можливим з обмеженням словникового запасу;



• глухота – зниження слуху, коли самостійне оволодіння мовою неможливе.

Критерієм цієї класифікації є ступінь зниження слуху області мовного діапазону частот від 500 до 4000 Гц.Вчений виділяє три ступені приглухуватості:

Порушення сприйняття та оволодіння мовою відбувається при зниженні слуху дитини на 15-20 дБ. Це, на думку Неймана, є межею між нормальним слухом та приглухуватістю. Прикордонний стан становить 85 дБ.

Існує чотири групи глухих дітей. До першої групи вчений відносить дітей, які сприймають звуки із частотою 125-250 Гц. Друга група глухих дітей характеризується сприйняттям звуків до 500 Гц. Третя група - діти, які можуть сприймати звуки частотою до 1000 Гц, а до четвертої відносяться пацієнти, які сприймають звуки в широкому діапазоні (від 2000 Гц і від).

Діти з невеликими залишками слуху сприймають дуже гучні звуки на невеликій відстані (крик, гудок паровоза чи удари в барабани). Ті пацієнти, які належать до третьої та четвертої групи, можуть сприймати звуки музичних інструментів, гучні голоси тварин та побутові звуки, а також мовлення.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб, виділяють п'ять ступенів порушень слуху:

Залежно від причин виникнення патології виділяють спадкову, вроджену та набуту приглухуватість. По локалізації прийняти розрізняти три форми порушень:

• нейросенсорна форма розвивається при ураженні звукосприймаючого апарату, тобто внутрішнього вуха, слухового нерва або структур слухового аналізатора і зустрічається в 91% випадків у пацієнтів, які страждають на порушення слуху;



• кондуктивна приглухуватість виникає через розвиток порушень в звукопровідному апараті: зовнішнього вуха, барабанної перетинки та слухових кісточок (середнього вуха);



• змішана форма.

Будова слухового апарату

Класифікація Боскіс

В основу типології Р. М. Боскіс були покладені такі критерії:

1. Порушення роботи слухового аналізатора слід розглядати на відміну від того ж порушення у дорослих людей. У дорослого таке порушення призводить до проблем у спілкуванні, а у дітей це впливає на психічний розвиток дитини, відбуваються порушення у формуванні мови та виникають інші розлади.



2. Необхідно враховувати можливість самостійного оволодіння мовою у разі порушення слуху. Неможливість повного сприйняття формує перешкоди для оволодіння мовою. Відсутність усного мовлення чи його недорозвинення впливає порушення у формуванні писемного мовлення (розуміння тексту та неможливість передачі власних думок у листі).



3. Слух і мова тісно пов'язані, тобто слухові патології перешкоджають розвитку мовної функції, а нормальне застосування слуху залежить від рівня мовлення.



4. Діти з порушеннями слуху мають різний рівень розвитку мови, і це залежить від ступеня порушення слухової функції, часу виникнення, умов перебування дитини після появи патології та її індивідуальних особливостей.

Спостерігається взаємозв'язок між зниженням слуху і станом мовної функції: що більше втрата слуху, тим більше страждає мова дітей. При важких порушеннях вона взагалі формується без спеціального навчання. на розвиток мови. Втрата слуху до двох років, коли мова не сформувалася, призводить до повної її відсутності.

Порушення, які виникли у віці від двох до чотирьох років, викликають розпад промови. наслідків його зниження, тим успішніше проходитиме розвиток дитини.

Для того щоб мова розвивалася у погано малюка нормально, важливо щоб рівень психічного розвитку був у нормі і були відсутні такі порушення, як затримка психічного розвитку, розумова відсталість, порушення зору. На це впливають і особистісні особливості дітей. .

На основі цього Р. М. Боскіс виділила дві групи дітей із слуховими порушеннями:

Залежно від стану промови у глухих дітей виділяють дві категорії. (пізнооглохлі).

Існує дві категорії слабочуючих дітей. До першої групи належать діти, які на початок вступу до школи мають тяжкий недорозвинення мови, тобто. е. у них спостерігається неправильна побудова фраз, порушення лексико-граматичного та фонетичного ладу мови). Друга група характеризується тим, що діти володіють розгорнутою фразовою мовою та відзначаються невеликі порушення у граматичному ладі та фонетичному оформленні.

Ознаки

Якщо у малюка до чотирьох місяців не спостерігається реакція на гучні звуки, до 7-9 місяців він не може визначити джерело звуку, а в 1-2 роки у нього немає словникового запасу, необхідно негайно звернутися до лікаря. Діти старшому віці можуть не реагувати на шепіт чи розмовну мова, яка звернена до них ззаду, не відгукуються своє ім'я, перепитують одне й теж двічі-тричі і розрізняють звуки довкілля. Приглухуватість характеризується наявністю недорозвинення мови, т.е. е. має місце порушення вимови звуків, відзначаються проблеми у розрізненні фонем.

Діти обмежений словниковий запас і несформований лексико-грамматический лад мови. Це впливає на розвиток порушень читання (дислексія) та письма (дисграфія). Першими ознаками приглухуватості у дитячому віці є вестибулярні порушення (нестійкість ходи, шум у вухах, запаморочення).

Цікаві факти

• Причинами порушень слуху в дітей віком можуть бути як генетичні чинники, а й придбані.До набутих причин належать перенесені інфекції, травми, ускладнення після прийому лікарських засобів та інші.



• Одним із найпоширеніших способів лікування порушень слуху у дітей є слухопротезування.Апарати можуть посилювати звук, передавати його безпосередньо у внутрішнє вухо чи стимулювати слуховий нерв.



• Рання діагностика та лікування порушень слуху у дітей має вирішальне значення для їх розвитку.Правильно підібрана слухова реабілітація дозволяє компенсувати втрату слуху та запобігти затримкам у мовному та загальному розвитку.

Діагностика

Діагностика здійснюється такими фахівцями як неонатолог, педіатр, дитячий отоларинголог. У новонароджених дітей, які добре чують, реєструються різні безумовні реакції (розширення зіниць, гальмування смоктального рефлексу та ін.). У віці 3-4 місяці дитина має здатність до локалізації джерела звуку. Для виявлення патології зовнішнього вуха та барабанної перетинки проводиться отоскопія – дослідження зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою освітлювального приладу. Для вивчення слухової функції у дітей молодшого шкільного та дошкільного віку застосовується ігрова аудитометрія (оцінка гостроти за допомогою аудіометрів), у школярів – мовна та тональна аудіометрія, камертональне дослідження слуху (з використанням камертону). Для дослідження слуху використовується акустична імпедансометрія та реєстрація слухових викликаних потенціалів. Камертон Щоб виявити локалізацію ураження слухового аналізатора застосовується електрокохлеографія. Цей метод полягає у встановленні електрода в зовнішній слуховий прохід або барабанну перетинку). Якщо у дитини виявляється зниження слуху, то її направляють до обстеження та лікування до сурдолога, отоневролога або слухопротезиста.

Досвід інших людей

Порушення слуху у дітей викликають велику занепокоєння у батьків та фахівців.Основні причини розвитку можуть бути різноманітними: вроджені аномалії, інфекції, травми, і навіть генетичні чинники. Класифікація порушень слуху в дітей віком включає проведені і непровідні форми, і навіть змішані варіанти. Для успішного лікування важливо своєчасно виявити проблему та розпочати медичне втручання. Способи лікування можуть змінюватись від застосування слухових апаратів до хірургічних операцій, залежно від типу та ступеня порушення. Важливо пам'ятати, що раннє звернення за допомогою фахівців та підтримка з боку близьких відіграють ключову роль у успішній боротьбі з порушеннями слуху у дітей.

Лікування та профілактика

Дітей із цими патологіями лікують за допомогою медикаментів, фізіотерапії та оперативних втручань. У деяких випадках необхідно видалити сірчану пробку або стороннє тіло з вуха для того, щоб позбутися порушень слуху. Якщо у дитини вражена барабанна перетинка або слухові кісточки, то потрібно провести мирінгопластику (відновлення цілісності барабанної перетинки за допомогою взяття шкірного клаптя над вушною раковиною та накладання на отвір) та протезування слухових кісточок. Медикаментозна терапія здійснюється залежно від причини та ступеня приглухуватості. Якщо порушення слуху виникло на тлі судинних патологій, то призначають ліки, які сприяють покращенню кровопостачання у внутрішньому вусі (вінпоцетин, папаверин, нікотинова кислота). При порушенні слуху через інфекційні захворювання застосовуються антибіотики. До немедикаментозних способів лікування відноситься пневмомасаж барабанної перетинки, який полягає у подачі змінного тиску спеціальним приладом.Активно застосовується голкорефлексотерапія (акупунктура) і магнітотерапія (вплив магнітним полем на слуховий апарат). У деяких випадках використовується електрофорез – запровадження лікарських засобів за допомогою електричного струму.

Іноді для лікування дітей використовується слухопротезування (застосування слухових апаратів) або кохлеарна імплантація (установка на равлик внутрішнього вуха електронної системи, що забезпечує звукосприйняття). Реабілітація дітей з порушеннями слуху включає допомогу та інших фахівців. До них належить логопед, дефектолог та дитячий психолог.

Профілактика затримки мовного розвитку та відставання у розвитку інтелекту полягає у своєчасному виявленні порушень слуху і за перших ознак слід звернутися до лікаря. При ранньому початку лікування можна досягти стабілізації слуху. Слід лікувати патології ЛОР-органів та проводити постійні вакцинації.

Часті запитання

Що може бути причиною порушення слуху у дітей раннього віку?

Найпоширенішими причинами втрати слуху є генетичні дефекти у новонароджених, вушні інфекції та сірчана пробка у дітей. Багато випадків виявляються під час обстеження, але втрату слуху слід запідозрити, якщо діти не реагують на звуки чи мають затримку мовного розвитку.

Які основні типи порушень слуху існують?

Які особливості розвитку характерні для дітей із порушенням слуху?

відставання в психофізичному розвитку від однолітків, що чують, в середньому, на 1-3 роки, низька рухова активність, уповільнені швидкості виконання окремих рухів і темп рухової діяльності в цілому.

Що таке порушення слуху у дітей?

Загальна інформація Приглухуватість у дітей – патологія, за якої спостерігається зниження гостроти слуху різного ступеня. Захворювання значно ускладнює розуміння розмовної мови та устрою навколишнього світу, що негативно відбивається на загальному розвитку малюків.

Корисні поради

РАДА №1

Регулярно проводите аудіометричне дослідження слуху у дітей, особливо якщо є підозри на порушення слуху. Раннє виявлення проблеми дозволяє розпочати лікування вчасно.

РАДА №2

Зверніть увагу на довкілля дитини: уникайте галасливих місць, контролюйте рівень звуку під час використання навушників, забезпечуйте тишу під час сну. Це допоможе запобігти додатковим навантаженням на слух.

РАДА №3

При виявленні порушень слуху у дитини зверніться до фахівців – лікаря-оториноларинголога та аудіолога. Точне діагностування та призначення правильного лікування відіграють ключову роль у відновленні слуху.